РЕЛІГІЄЗНАВЧА КОМПЕТЕНТНІСТЬ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ОСВІТІ: МІЖ СЕКУЛЯРНОЮ НЕЙТРАЛЬНІСТЮ І ПОСТСЕКУЛЯРНОЮ СИНЕРГІЙНІСТЮ

Анотація

Стаття має на меті експлікувати об’єктивну доцільність посилення ролі релігієзнавчих компетентностей в освітній підготовці професійних журналістів, – зважаючи на специфіку постсекулярних трансформацій соціуму. Автори керуються методологічною настановою на взаємодію релігієзнавчих, освітологічних, соціально-комунікативних, культурологічних аспектів аналізу – з урахуванням евристики компетентнісного підходу і концепцій постсекулярності.  Конкретна методика аналізу розгортається в дедуктивній площині у тріаді: соціум / міждисциплінарна корельованість релігієзнавчого і журналістського пізнання / оптимізація освітніх стратегій та практик. Висновки з дослідження зводяться до ідеї, що релігієзнавча компетентність – це один із важелів суспільствознавчої та людинознавчої дієвості журналістської освіти. Нагально доцільною є активізація спільних і взаємовигідних зусиль релігієзнавців, науковців і викладачів у галузі журналістики та комунікацій, журналістів-практиків, релігійних лідерів щодо формування збалансованого оновлення журналістських освітніх програм у напрямку забезпечення в їхній структурі принаймні одного обов’язкового курсу з базової світоглядно-герменевтичної обізнаності щодо релігійної мови, культури та етики. Доцільним є й ряд прикладних релігієзнавчих освітніх компонентів, котрі торкаються передусім підходів до висвітлення тем толерантності, ціннісної і діяльнісної синергії осіб і спільнот щодо соціально значущих ініціатив у плюралістичному суспільстві.