МОДЕЛЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ – УНІВЕРСИТЕТСЬКІ ТРАДИЦІЇ, ПЕРЕТВОРЕННЯ, ПРОБЛЕМИ ТА ПРОПОНОВАНІ РІШЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.28925/2226-3012.2016.5.1323Ключові слова:
модель вищої освіти, університетські традиції, функції університетів, освітні перетворення, модель диференційованої вищої освітиАнотація
Розмірковуючи про вищу освіту, ми звертаємося до розгляду університетських традицій. Зміна соціальних потреб і розвиток вищих шкіл здійснили вплив на модель вищої освіти. Вища освіта стала диференційованою, а різні типи шкіл університетського рівня повинні виконувати різні функції. Такі перетворення не відображаються в загальному підході до питань освіти та призводять до численних проблем. Все це вимагає нової стратегії на рівні вищої освіти та новий підхід до її моделі. Необхідно звернути увагу на можливості «лікування» освіти як соціального блага та на створення такої моделі вищої освіти, яка б дозволяла вищим школам університетського рівня, що виконують різні домінуючі функції, підтримувати один одного у своїй діяльності та розвитку.
Посилання
Baszkiewicz J. (1997): Młodość uniwersytetów. «Żak», Warszawa.
Buchner-Jeziorska A. (red.) (2005): Szkoła sukcesu czy przetrwania? Szkolnictwo wyższe w Polsce. SGH, Warszawa.
Cros L. (1961): «L’explosion» scolaire. CUIP, Paris.
Development de l’education en Europe: analyse statistique (1980). UNESCO.
Edukacja narodowym priorytetem. Raport o stanie i kierunkach rozwoju edukacji narodowej w PRL (1989), PWN, Warszawa-Kraków.
Kot S. (1996): Historia wychowania. «Żak», Warszawa.
Krąpiec M. A. (1982): Człowiek, kultura, uniwersytet. KUL, Lublin.
Kupisiewicz Cz. (1978): Przemiany edukacyjne w świecie. WP, Warszawa.
Kupisiewicz Cz. (1982): Szkolnictwo w procesie przebudowy. Kierunki reform oświatowych w krajach uprzemysłowionych 1945-1980. WSiP, Warszawa.
Lewowicki T. (red.) (1985): Model zróżnicowanej szkoły wyższej. IPN, PTiSzW, Warszawa.
Lewowicki T. (1995): O kondycji pedagogiki. KNP PAN, «Rocznik Pedagogiczny» t. 18.
Lewowicki T. (2004): Pedagogika – dwadzieścia lat później (1994-2004) – szkice o kondycji dyscypliny nau- kowej oraz próbach sprostania potrzebom społecznym. KNP PAN, «Rocznik Pedagogiczny» t. 27.
Lewowicki T. (2007a): O tożsamości, kondycji i powinnościach pedagogiki. ITE, Warszawa- Radom.
Lewowicki T. (2007b): Problemy kształcenia i pracy nauczycieli. ITE, Warszawa-Radom.
Lewowicki T. (2010): Niepubliczne szkoły wyższe w Polsce. W: H. Moroz (red.): Dwudziestolecie funkcjo- nowania niepublicznych szkół wyższych w Polsce. Oficyna Wydawnicza «Impuls», Kraków.
Marek F. A. (1995): Godność, dostojeństwo i posłannictwo uniwersytetu. UO, Opole.
Regulska E. (1990): Społeczne i pedagogiczne funkcje uniwersytetów otwartych. MEN, Instytut Polityki Naukowej i Szkolnictwa Wyższego. PWN, Warszawa-Łódź.
Rocznik Statystyczny (1992), GUS, Warszawa.
Stróżewski W. (1992): W kręgu wartości. «Znak», Kraków.
Szczepański J. (1963): Socjologiczne zagadnienia wyższego wykształcenia. PWN, Warszawa.
Szczepański J. (1976): Szkice o szkolnictwie wyższym. WP, Warszawa.
Szerląg A. (red.) (2006): Problemy edukacji w szkole wyższej. Oficyna Wydawnicza «Impuls», Kraków.
Szkoły wyższe i ich finanse w 2008 r. (2009), GUS, Warszawa.
Szkoły wyższe i ich finanse w 2010 r. (2011), GUS, Warszawa.
Touraine A. (1979): Kres czy przeobrażenie uniwersytetów? W: Cz. Kupisiewicz (red.): Nowoczesność w kształceniu i wychowaniu. WSiP, Warszawa.
Witkowski L. (2007): Edukacja i humanistyka: nowe (kon)teksty dla nowoczesnych nauczycieli. IBE, Warszawa.
Witkowski L. (2011): Przeszkody dla rozwoju humanistyki w szkołach wyższych (z pedagogiką w tle) w perspektywie troski. Wyd. Adam Marszałek, Toruń.
Wołoszyn S. (1964): Źródła do dziejów wychowania i myśli pedagogicznej. Cz. I. PWN, Warszawa.
Znaniecki F. (1984): Społeczne role uczonych. Wybór, wstęp, przekład, red. J. Szacki. PWN, Warszawa.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2016 Тадеуш Левовицький
Ця робота ліцензованаІз Зазначенням Авторства – Некомерційна 3.0 Міжнародна.
Тип ліцензії: Creative Commons Attribution Non-Commercial
Автор дозволяє:
- поширювати — копіювати, передавати свій твір,
- змінювати — переробляти, розвивати твір.
Умови такі:
- автор не дозволяє використовувати свій чи змінений твір з комерційною метою (Noncommercial),
- слід зберігати посилання на попередніх авторів у визначеній ними формі (Attribution). Ви повинні надати посилання на ліцензію та вказати, чи були внесені зміни. Ви можете це робити будь-яким розумним способом, але це не означає, що ліцензіат схвалює вас або ваше використання.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
